Вперше День вишиванки запропонувала відзначати одна зі студенток факультету історії Чернівецького національного університету у 2006 році. За її словами, її надихнув знайомий, який постійно носив вишиту сорочку. Того року вишиванки одягнула така велика кількість студентів, що згодом свято набуло міжнародних масштабів.
Тепер кожен свідомий українець одягає сорочку не лише на День Незалежності, але й у кожен третій четвер травня. Раніше в цей день організовували різні конкурси, до прикладу, «Найкраща вишиванка» чи «Найкраще фото у вишиванці».
Історія вишивки та традиції
Історія вишивки на теренах України має не одну тисячу років. Особливого значення вона набула в останні кілька століть. Переважно вишивали дівчата. До весілля готували спеціальну скриню, у якій роками збирали посаг. Найбідніша дівчина мала 30−40 сорочок, середнього достатку — 50−70 сорочок, а багата — 100 і більше.
За народним повір'ям, сорочку для немовляти мала вишити мати або бабуся. Під час тонкої роботи майстрині співали пісень і молилися. Вірили, що так сорочка стає сильним оберегом. Сорочки для жінок пряли тільки з конопель або льону. Вважалося, що ці рослини захищають майбутню матір і її ще не народжене дитя.
У вишивці сакральне значення має все — від ниток, походження тканини до орнаменту, кількості стібків і кольору. Найдавнішою є вишивка білим по білому. Але рукоділлю передувала довга процедура. Нитки вибілювали три роки.
Запишіть речення
Вишиванка вважається оберегом від усього лихого, що може статися в людському житті. Вона є символом краси та міцного здоров'я, а також щасливої долі. В Україні ця річ символізує родинну пам'ять, вірність та любов у сім'ї. Експерти вважають, що український народ намагається закодувати щастя, долю, життя та волю в орнаменті вишиванок.
Формувальне оцінювання. Згадай перед канікулами Речення. Зв'язок слів у реченні
Урок конференція 09.45
Домашнє завдання
Збірник ст.130 впр. 19
Вчимо один з віршів (на вибір)
Я вишию сорочку
Я вишию сорочку кольорову Й по білім світі гордо в ній піду. У ній зустріну пору світанкову І щастя світле я у ній знайду. Я – українець! Дуже гордий з цього. Несу у світ традиції свої Для себе в Бога не прошу нічого, Все в мене є: і гори, і гаї, Поля родючі, повноводні ріки, Озера сині, чисті небеса... Я син землі від роду і навіки, В краю, де поруч казка і краса. Я – українець з щедрою душею, На вишитому рушникові хліб несу. Горджуся Україною своєю І в серці бережу її красу, Історію, традицію і пісню, Й правдиве слово-думу Кобзаря... То ж вишиванку я до серця тисну І вірю, що зійде моя зоря. Надія Красоткіна
Вишивала мама
Мама вишила мені Квітами сорочку. Квіти гарні, весняні: – На, вдягай, синочку! В нитці – сонце золоте, Пелюстки багряні, Ласка мамина цвіте В тому вишиванні. Вишиваночку візьму, Швидко одягнуся, Підійду і обніму Я свою матусю. Вадим Крищенко
День вишиванки
День вишиванки. Це великий день, Бо люди згадують сім’ю, родину. Як шила мати і вела пісень, Сорочку гарну вишивала сину. Лягав собі узор на полотні, А мати шила і думки вплітала. Так долю вишивала день при дні, Щоб добра доля сина не минала. А як же вишивала рушники І дарувала дітям на дорогу… Щоб діти подолали всі шляхи Й верталися до рідного порогу. В тих вишиванках думи і пісні, Про щастя мрії, туга за синами, Тривога вічна, гарні дні ясні, До Бога звернення — молитва мами. Надія Красоткіна
Вдягни свою чудову вишиванку
А українська вишиванка — диво, У ній народу код, його душі. І кожному в ній зручно і красиво, Вдягнути ж вишиванку поспіши. І гордо йди у ній по цілім світі, Та мовою своєю розмовляй! І хай сміється сонечко в зеніті — Ти рідного свого не забувай! Бо в ньому все — ліс, гори і долина, І річечка, й маленьке джерельце, Твій рідний край, чарівна Україна, І мати, й батько — пам’ятай про це! І хліб на вишиванім рушникові, І пісня, що до серця пролягла, І краєвиди навкруги чудові, І стежка, що у Всесвіт повела. Вдягни свою чудову вишиванку, Відчуй в ній ласку і душі тепло, І чистий ранок в ніжному серпанку, І те, як добре з мамою було. Надія Красоткіна
Українська вишиванка
Вишиванка рідна, ну хіба не диво? В ній ходити модно, стильно і красиво. Це митецький витвір, це краса і казка, В ній душі наснага, материнська ласка. Кольори сплелися в ній в узори й квіти, Щоб були щасливі і сміялись діти. А веселі люди від краси раділи І самі, звичайно, вишивати вміли Червону калину, зелені листочки, Щоб були щасливі доні і синочки. Й рідні вишиванки їх оберігали Від біди в дорозі діток захищали. Щоб у вишиванках хлопчики мужніли, Рідну Україну захистити вміли. Вишиванка наша, ну хіба ж не диво? В вишиванці завжди модно і красиво... Надія Красоткіна
Сорочка-оберіг
Вишивала мама синіми ниткам, – зацвіли волошки буйно між житами. Узяла матуся червоненьку нитку, – запалали маки у пшениці влітку. Оберіг-сорочку вишила для сина. Візерунком стали квіти України: маки та волошки, мальви біля хати. Долю для дитини вишивала мати. Шила-вишивали хрестики зелені, – зашуміло листя на вербі й калині. Золотилось сонце у розлогій кроні. Вишивала долю, наче по долоні. Оберіг-сорочку вишила для сина. Візерунком стали символи Вкраїни: і верба, й калина, сонях біля хати. Щастя для дитини вишивала мати. Білими по білім вишивала ненька, до ниток вплітала всю любов серденька. Дрібно гаптувала росяні мережки, щоб не заростали у дитинство стежки. Оберіг-сорочку вишила для сина. Візерунком стала рідна Україна. Мамину турботу збереже сорочка, захистять від лиха хрестиків рядочки. Леся Вознюк
Вишиванка
Рано-вранці, на світанку, Вишиваю вишиванку. У зеленім житі Буду ворожити. Попрошу у неба Солов’їний щебет. Попрошу у квітки Чарівної нитки. Тоненької, шовкової, Нитки кольорової. Полотном біленьким Вишию рівненько Голосну сопілочку І вишневу гілочку, Пташечку, калину, Маму і дитину. Вийся-вийся, голочко, Вишиваю долечку. Візерунок рясно - Буде доля красна. Яна Яковенко
.png)
.png)
